Отже, у Львові ввели локдаун. У Києві питання з посиленням карантинних заходів вирішиться протягом наступних кількох днів. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль підтримав ініціативу міських і заявив, що місцева влада сама може вводити додаткові обмеження. Про це пише експерт Олександр Коваленко. І ось, на тлі чергової ковідної хвилі, що вкриває Україну, і влада робить все можливе, щоб зменшити негативні наслідки пандемії, РПЦвУ скликає всіх своїх вірян на масштабні “хресні ходи”! “Хресні ходи”, які я зараз інакше як маршем смертників назвати не можу! Ситуація огидна тим, що РПЦвУ скликає цей марш за надуманими, сфабрикованими причинами, маючи чіткі вказівки з Москви – реалізувати в Україні “чорногорський сценарій” в рамках зриву візиту Вселенського патріарха до Києва. А тому, жодна пандемія не зупинить РПЦвУ на шляху виконання наказів з Москви, а можливо і допоможе – спровокувати коронавірусний колапс в країні, різко підвищивши рівень захворюваності завдяки таким масовим заходам. 
Повторював, повторюю і буду повторювати – РПЦ в Україні не тільки реалізує геополітичні проєкти Росії, але й з 2020 року проводить політику бактеріологічного тероризму в нашій країні, регулярно ініціюючи заходи, що призводять до ризику масового зараження COVID-19. І діяльність РПЦвУ вже давно розглядати саме в рамках діяльності терористичної організації.
18 березня 2021 року в приміщенні Архієрейського офісу Преосвященнійший єпископ Рівненський і Сарненський Гавриїл мав аудиєнцію з представниками релігійного братства УПЦ (ПЦУ) «Вікторіанське братство святого апостола Андрія Первозваного» Р. Журавським, Р. Бабичем та Р. Максимовим. Результатом зустрічі стало підписання Меморандуму про співробітництво та реалізацію спільних проектів. 
Джерело: rivne-volyn.com
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову митрополиту РПЦвУ. Як повідомляє пресслужба ВСУ, митрополит Горлівський і Слов’янський РПЦвУ Митрофан оскаржував у суді прийняті парафіяльними зборами релігійної громади м. Костянтинівка Донецької області рішення про зміну канонічної підлеглості громади. Єрарх Московського патріархату зазначав, що, за положеннями статуту релігійної громади, єпархія так званої “УПЦ” складається з парафій, які у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітні єпархіальному архієрею. Митрофан вважав, що саме єпархіальний архієрей, повноваження якого покладено на нього, є особою, права та інтереси якої порушені та підлягають захисту в судовому порядку. Суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, оскільки рішення про проведення оскаржуваних зборів приймалося парафіяльною радою, затвердження складу якої визнано недійсним господарським судом. Та Верховний суд зовсім іншої думки про цю ситуацію. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов’язком позивача є доведення / підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється під час розгляду справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Прийняті загальними зборами релігійної громади рішення належать до таких, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами та спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади. Таким чином, рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів цієї релігійної громади. Верховний Суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем рішення стосуються виключно питань щодо управління парафією, а саме спрямовані на зміну канонічної належності, та зачіпають права лише членів релігійної громади, проте єрарх РПЦвУ не є і не був членом відповідної релігійної організації, тому відсутні підстави вважати, що він набув право на оскарження дій, спрямованих на зміну канонічної приналежності.
Німеччина віддала Києву важливий для історії православної церкви в Україні документ щодо анексії Москвою Київської митрополії. DW з’ясувала, як було зроблено сенсаційну знахідку. 
Невдовзі було створено спільну українсько-німецьку експертну комісію. За фінансової підтримки міністерства закордонних справ Німеччини, комісія півроку шукала докази походження документа та вивчала обставини його зникнення. З’ясувалося, що до 1922 року грамота зберігалася у ризниці Софійського собору, потім у бібліотеці при соборі. 1931 року бібліотеку передали Академії наук, історичні манускрипти якої зберігалися у Національній бібліотеці, згодом названій іменем академіка Вернадського. 1941 року, під час окупації України нацистською Німеччиною, грамота зникла разом з понад двома десятками інших документів, що колись зберігались у ризниці Софії Київської. Другий повернутий документ Дослідники припускають, що документи були вивезені зондеркомандою есесівця Еккегарда фон Кюнсберга, яка систематично вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях. З 24 документів, що зберігались колись у Софії Київській і, вочевидь, були вивезені нацистами, досі був знайдений і повернений в Україну лише один. 1995 року США передали Києву історичний документ, який добровільно повернув американський ветеран Другої світової. Колишній солдат привіз його з Відня, де купив у торговця антикваріатом. У четвер, 14 березня 2019 року, грамоту Петра І митрополиту Йоасафу було офіційно передано у Берліні послу України в Німеччині Андрію Мельнику. Наукова робота для з’ясування походження документа була завершена ще восени 2016 року. Бюрократичні процедури, необхідні для реституції, затягнулися на кілька років. Обізнані з переговорами між Києвом і Берліном співрозмовники DW висловили думку, що частково затримка була пов’язана і з політичною ситуацією. Зрештою, збіг передачі документа в часі з отриманням Православною церквою України томоса про автокефалію могло справити враження, що повернення грамоти є політичним жестом. “Довелося чекати слушного моменту. Це питання треба розглядати з врахуванням політичного контексту. Кілька разів передача грамоти зривалася”, – констатувала у розмові з DW Катаріна Кухер.
Розвінчання російського фейку Наталія Сінкевич вказує на те, що оригінал грамоти ніколи до віднайдення у Німеччині не досліджувався з метою встановити детальні обставини процесу перепорядкування Київської митрополії Москві. На початку 19-го століття російський історик Євгеній Болховітінов оприлюднив у своєму дослідженні текст грамоти 1708 року. Однак у цій публікації текст було піддано цензурі, з’ясувала Сінкевич, вивчивши оригінал. “Болховітінов вирізав найцікавіший з сьогоднішньої точки зору момент про те, що Київський митрополит зобов’язується не повертатися більше до Константинополя”, – зазначила дослідниця. Вона переконана, що згадка Константинополя у грамоті через два десятиліття після перепідпорядкування митрополії свідчить про те, що Москва не була впевнена у лояльності київського духовенства. Попри те, що з моменту зміни юрисдикції з Константинополя на Москву минуло два десятиліття. “Цей документ свідчить про те, що перепорядкування не було одномоментним, а було багаторічним процесом. Вочевидь, бажання київського духовенства повернутися до Константинополя існувало. Через це в грамоті підкреслити, що Кроковський не буде цього робити”, – каже дослідниця. На її думку, цензурування тексту історичних документів свідчить про бажання Росії уникати навіть будь-яких згадок про те, що Київська митрополія була раніше підпорядкована Константинополю. До речі, Йоасаф Кроковський був останнім за царських часів митрополитом, обраним київським духовенством. Після нього протягом кількох століть митрополитів прямо призначала Москва.
Колишня телеведуча, кума російського президента та дружина одіозного політика Віктора Медведчука Оксана Марченко поспілкувалася зі священниками РПЦвУ Києво-Печерської лаври і відзначила приємний запах мощей ченця.
- +38(099)418-76-83
- pks.orthodox@gmail.com
- вул. Самійла Кішки, 3, Київ, 02000