Вікторіанське братство Святого Апостола Андрія Первозванного з турботою спостерігає за складною епідеміологічною ситуацією в Закарпатській області та збільшенням кількості захворювань. У зв’язку з цим Братство звертається до мешканців Закарпаття бути особливо обережним та дотримуватись повного переліку протиепідемілогічних заходів. Боротьба з коронавірусом ще не закінчена, але ми впевнені, що завдяки спільним зусиллям та самосвідомості кожного, ми переможемо страшну недугу та повернемось до звичайного ритму життя. З повагою, Вікторіанське братство Святого Апостола Андрія Первозванного!

Тисячу років тому Печерський монастир був інакшим. Але, на жаль, Московський патріарх Кирило про це не знає і називає Києво-Печерську лавру «наш первый на Руси монастырь». Занурившись в історію, можемо побачити, що підпорядкування Лаври Москві відбулось лише 300 років тому. Унаслідок цього у монастирі постало багато нових порядків і було скасовано низку фундаментальних традицій, на яких обитель поставала і здобула першість серед інших православних східнослов’янських монастирів. Монахи на чолі з ігуменом Феодосієм організували життя своєї обителі у відповідності до суворого Студитського статуту, який визначав верховенство лише духовної влади. Під верховенством духовної влади ченці жили у щоденній праці і численних аскетичних подвигах: «одні були на піст сильні, інші на неспання, інші на колінні поклони, одні постили щодень, другі їли хліб з водою, інші зілля варене, інші сире», – повідомляє Печерський патерик. На особливу увагу заслуговує той факт, що богослужіння йшли українською мовою. Що підтверджує істинно українське коріння та історичну ідентичність нашого народу. Верховенство духовної влади позбавляло ігуменів монастиря принизливого обов’язку догоджати світській владі. Це часто загрожувало життю, проте відповідало букві духовного закону. Але віковічний уклад життя Києво-Печерського монастиря почав змінюватися після поразки Івана Мазепи. І вже 1718 року у Лаврі сталася страшна пожежа, яка знищила величезний архів і бібліотеку, а з ними – письмову пам’ять про незалежне українське політичне і духовне життя обителі. Зазначається, що монастир підпалили посланці з Москви, які були одягнені як ченці. З цього приводу напрошуються аналогії із нашим сьогоденням. Кремль й зараз продовжує працювати, як виявляється, за давно напрацьованими шаблонами. А остаточним ударом по духовному верховенству і – відповідно – підпорядкуванням монастиря світській владі став наказ Катерини ІІ (1786 року) про вилучення церковного майна і переведення всього монастирського штату на зарплату з казни. Таким чином, в українському монастирі поступово сформувались та запанували нові, незнані раніше правила. Саме вони сьогодні дають Московському патріарху Кирилу підстави називати Печерський монастир «наш». Тобто «монастир Російської православної церкви». Бо як сказав Путін, «православ’я та ядерний щит зміцнюють безпеку Росії». Через це, а також з огляду на сьомий рік російської агресії в Україні постає запитання: Як ще довго проросійські порядки пануватимуть у найбільшій тисячолітній святині незалежної Української держави? І чи не час українській владі повернути Лавру на службу Богу та Україні? Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/30706244.html

Новий етап зовнішньополітичного тиску і втручання у внутрішню політику Чорногорії розпочався із спільних дій Російської Федерації та Сербії. Активні заяви та заклики «русского міра» та його союзників почали лунати одразу після проведення в Росії параду Перемоги. Варто відзначити, що президент Республіки Сербія Александар Вучич був присутнім на параді у Москві і висловлював свій неабиякий захват від участі 75-ти сербських воїнів у марші Червоною площею. Візит до білокам’яної не пройшов без наслідків. І після «продуктивних перемовин» Москва і Белград посилили свій спільний тиск на Чорногорію з характерною для «русского міра» риторикою про «гоніння на православ’я». Зокрема, Синод Сербської православної церкви засудив «жорсткий терор у відношенні СПЦ, її духовенства та вірних людей в Чорногорії». Патріарх Сербський Іриней (Гаврилович) закликав офіційну Подгорицю привести свої дії у відповідність до міжнародних правових норм, особливо в царині прав людини і свободи віросповідання. Поряд з тим, парламент Республіки Сербія висловив занепокоєння з приводу «переслідувань та побиття священнослужителів СПЦ в Чорногорії», засудивши арешт та судовий процес проти єпископа Іоанікія (Мічовича) та ще декількох священників. Сербські депутати наполягають, щоб влада Подгориці поважала положення Європейської конвенції про права людини і гарантовані Конституцією громадянські права сербів в Чорногорії. В той же час, проросійський аналітик Драгомир Анджелікович підкреслив, що лідер Чорногорії Мило Джуканович зараз ототожнюється з усіма антицінностями, проти яких людство боролось під час Другої світової війни. Підтримало своїх сербських союзників Міністерство закордонних справ Російської Федерації. У відомстві наголосили, що тривога у зв’язку зі спалахом напруги в Чорногорії, спровокованої силовими діями у відношенні СПЦ та її вірян, продовжує зростати. Про це також продовжив говорити митрополит Чорногорсько-Приморський СПЦ Амфілохій (Радович). Він зазначив, що своїми провокаційними діями чорногорська влада штовхає ситуацію у напрямку громадянської війни. Всі перераховані заяви і заклики, на жаль, підводять до невтішних висновків. Стає зрозуміло, що Кремль не зупиниться ні перед чим, аби не втратити свої важелі впливу на Балканському півострові. І якщо буде потрібно зберегти свої позиції, Москва, не моргнувши оком, буде готова до розпалювання та ескалації нового «гібридного» конфлікту на європейській арені. Джерело: news.rambler.ru

З нагоди участі сербів у військовому параді у Москві, сербський міністр інновацій та технологічного розвитку Ненад Попович заявив, що Сербія ніколи «не прийме ганебних спроб переписати історію» і назвав бандерівців фашистами. В свою чергу, посольство України в Белграді виступило із заявою у зв’язку із висловлюваннями сербського міністра стосовно ролі українців в Другої світової війні. Українські дипломати закликали сербського урядовця не торкатися історії України і не намагатися фальсифікувати та принижувати роль українського народу у боротьбі з нацизмом. Така поведінка Ненада Поповича доволі примітивна, адже він є головним лобістом російських енергетичних компаній в Сербії. Також, діяльність очолюваної ним «Сербської народної партії» спрямована на своєрідне покращення відносин із агресором, а саме політичне та економічне зближення із Росією. І знову, ми бачимо, як Кремль намагається будь-якими способами покращити свій вплив на міжнародну спільноту. Для просування своїх інтересів, Москва використовую такі держави, як Сербія і їй подібні, оскільки ці «незалежні» держави завжди були прихильниками «великой» Росії і ніколи не мали своєї власної думки. Джерело: duhovnyfront.com.ua