Православні українці впродовж півтора року після надання автокефалії продовжують захищати своє право вийти з-під впливу Росії і мати незалежну Помісну Православну Церкву. Рішення вірян приєднатися до ПЦУ одразу викликає бурхливу та агресивну реакцію з боку УПЦ Московського патріархату. Не перший зафіксований нами факт, як представники Московського патріархату блокують доступ до церков, а також використовують психологічний тиск, крик, а іноді й фізичні методи, щоб зірвати збори українських вірян. Така «прес» робота організовується кураторами Московського патріархату. На жаль, за допомогою певних груп проросійських вірян чоловічої статі і міцної статури, іноді із залученням спортсменів та представників кримінального середовища здійснюється блокування проукраїнського населення біля храмів ПЦУ. Не кращою, з точки зору моралі, була й поведінка настоятелів таких парафій. Вони відмовляли людям, які виступали за приєднання до ПЦУ, в праві називатися парафіянами, хоча самі їх хрестили, вінчали, сповідали, приймали від них пожертви за молитви, щороку відвідували їхні будинки і звершували треби на їхнє прохання. Виявлялося, що парафіянами, з точки зору настоятеля, є лише невелика група його прихильників. А всіх інших священик оголошував «невіруючими», «безбожниками», «сатанистами», «націоналістами» і тому подібне. Риторику настоятеля швидко підхоплювали вірні йому парафіяни, і ось, – готова картинка для проросійських ЗМІ та для керівництва УПЦ МП, яке із неприхованим задоволенням звітує про те, що Томос, мовляв, єдності не приніс. За влучним висловом однієї української журналістки такі твердження представників УПЦ МП не можна назвати навіть сумною констатацією факту. Це, скоріше, звіт про виконану ними роботу перед російськими спецслужбами. Отже, з отриманням Томосу наша боротьба за незалежність не закінчилася. Ми повинні продовжувати курс на зміцнення та становлення по-справжньому Української Помісної православної Церкви. Джерело: duhovnyfront.com.ua.
Вінницькі стрілки – так прозвали бійців, які затіяли перестрілку у Броварах.
Вже перші фото із Броварів та місць затримання учасників стрілянини показали, що вінницька братва рулить і це не просто якісь найняті за тисячу гривень «спортіки», а справжні учасники ОЗУзазначається у матеріалах журналістів із Вінниці.
Досить цікаво, що серед затриманих після стрілянини у столичному передмісті є представники силової підтримки церкви Московського патріархату. До слова, на Вінниччині всі знають про організовану банду під назвою «Хуторяни», адже хлопців залучають до виконання різного роду завдань. Всім відома активність «хуторянчиків» під час Помаранчевої революції та під час Майдану, але те, що хлопці «працюють» на Московський патріархат, викликало у нас доволі сильний інтерес. 
У ході «поділу» церков між ПЦУ та УПЦ МП «хуторянчики» засвітилися під час забезпечення фізичної охорони для московських попів на Вінниччині. Цікаво й те, що по фото затриманих одразу впізнали зятя проросійського священика із Луки-Мелешківської, послушника місцевого храму Преображення Господнього Московського патріархату. Також на фото вдалось встановити ще 6 «хуторянчиків», серед яких ті, що били жінок під час конфлікту за православний храм у Луці – Мелешківській, коли громада храму вирішила приєднатися до Православної церкви України. Порядність цих хлопців бажає кращого, але немає чому дивуватися, адже ні «Русский мир», ні Московський патріархат ніколи не відзначався милосердям чи людяністю. Тільки в найкращих традиціях російського рекету та насилля, зібравши під собою групу бандитів, працює Московський патріархат на території України. Джерело: inua.tech
В Україні сформувалася ціла мережа впливових політиків, які працюють над відновленням монополії Російської Церкви та планують репресії проти Православної Церкви України. Першим сигналом про реванш Московського Патріархату в Україні став конкурс на високу державну посаду – голови Департаменту в справах релігій Кабінету міністрів. «Представники Московського Патріархату жорстко поставили завдання перед керівництвом України, що на цю посаду вони згодні, аби допустили будь-кого – але тільки не Андрія Юраша. Це така собі помста за Томос», – вважає експерт з питань релігії Тетяна Деркач. Та й взагалі: всі важливі кадрові призначення перший заступник голови Офісу президента Сергій Трофімов тепер узгоджує з начальством Московської Церкви, кажуть експерти. Взагалі, скандали навколо постаті Сергія Трофімова виникають доволі часто та, як зазначалось раніше, сам Сергій досить скептично відноситься до Православної церкви України. Тому у нас закрадається думка, що Трофімову через МП просто передаються резюме на тих людей, яких потім ставлять на посади. Політичний експерт Олександр Палій додає: «Якщо Московський Патріархат у нас в Україні впливає на державні призначення – це означає, що в нас на державні призначення впливає країна – агресор… Тому що це завжди консультації напряму з російськими спецслужбами». Не було б так сумно, але приводів для хвилювання більше, ніж достатньо. Розхитування ПЦУ не може не привернути нашу увагу, оскільки на головних ролях антиукраїнських заворушень дедалі частіше появляються персонажі вищого керівництва України. Джерело: pravdalviv.com
Текст їхнього звернення оприлюднив у Фейсбуці сам Муждабаєв, інформує Цензор.НЕТ.
Джерело: https://censor.net.ua/ua/n3200416
На теренах пострадянського простору продовжують виринати агенти колись всюдисущого КДБ. Нещодавно мережу сколихнула новина про розкриття чергового кремлівського агента під псевдонімом «Читатель». Ним виявився предстоятель Латвійської православної церкви митрополит Ризький Олександр (в миру Кудряшов Олександр Іванович), який народився 3 жовтня 1939 року у Ризі. Митрополит Олександр був завербований оперативником КДБ ще у 1982 році. Такий собі «Читатель» працював на радянські спецслужби більше 30-ти років. Не виключено, що й до сьогоднішнього дня він продовжує активно співпрацювати вже із сучасними спецслужбами Росії. Ця ситуація підтверджує той прикрий факт, що на території колишніх радянських республік продовжують працювати агенти КДБ-ФСБ, які у наш час займають високі державні та релігійні посади. Відомо, що сам митрополит Ризький є прихильником політики Кремля, а також особисто відвідує територію РФ з метою вирішення церковних питань. Проте, свідомі латвійці не зовсім підтримують таке керівництво латвійською церквою. Тому у червні 2019 року депутати латвійського Сейму прийняли рішення про внесення змін до закону, який регулює діяльність ЛПЦ. Відповідно до цього рішення усі кандидати на посади митрополитів, архієпископів та єпископів повинні бути громадянами Латвії із терміном проживання на території Латвії не менше 10 років. Іншими словами, Московський патріархат з прийняттям даного закону втрачає можливості призначати своїх ставлеників та адептів. Скоріш за все, латвійський уряд надихався українським сценарієм здобуття незалежності від Московського патріархату, тому й самі латвійці прийняли такі зміни до законодавства із перспективою повного виходу із орбіти впливу Кремля. Підсумовуючи статтю, у нас виникає риторичне запитання. А скільки ще таких завербованих діячів працюють на пострадянському просторі, а особливо цікаво, скільки їх на території України? Очевидно, що на ці питання повинні дати відповідь правоохоронні органи України… Джерело: christian.by
- +38(099)418-76-83
- pks.orthodox@gmail.com
- вул. Самійла Кішки, 3, Київ, 02000