Як повідомив сьогодні на власній сторінці у ФБ користувач Михайло Михайлець:

Тепер увага людей прикута до новин про поширення Covid-19, і суспільство не помічає інших важливих проблем. А на Закарпатті останнім часом знову шириться небезпечний вірус "Русского мира". Очевидно, зміну політичної влади у країні прихильники північного сусіда сприйняли як сигнал: "Русские вперьод!" Так, представники релігійної організації, керівний центр якої знаходиться у країні агресора, створюють нові осередки у населених пунктах краю, де дотепер вони були відсутні. Зокрема у чисто греко-католицькому селі Невицьке поблизу Ужгорода влітку 2019 року представниками Московського Патріархату було встановлено хрест, а згодом за короткий термін зліпили з блоків каплицю і на початку березня цього року освятили її. Скоріш за все, за відсутності відповідних дозволів. І це попри те, що позаминулого року на загальних зборах місцевої громади жителі села висловилися проти створення парафії РПЦвУ в Невицькому. Подібна ситуація складається і в селі Дунковиці Іршавського району. 99% мешканців села є греко-католиками, але монахи з монастиря РПЦвУ з недалекого с. Сільце правдами-неправдами намагаються створити осередок московської церкви у Дунковиці. Один з монахів придбав занедбаний будинок на початку села нібито для своїх хворих матері та брата, але стало відомо, що там планується організувати монастир (чи скит). Даний монах вже встрягає у побутові конфлікти з сусідами. Жителі Дунковиці зібрали близько 750 підписів проти створення осередків релігійної організації, центр якої знаходиться в країні агресора. Кілька років тому також у греко-католицькому селі Гребля Іршавського району було розпочато будівництво храму МП, однак є інформація, що процес припинено, бо нема кому будувати. Недавно невдалі спроби розпочати будівництво МП-шних культових споруд були і у селах греко-католицьких селах Ужгородщини Руські-Комарівці та Худльово. Богу дякувати, люди вчасно мобілізувалися і не пустили "русский мир"! Московський Патріархат полюбляє говорити про канонічну територію і засуджує прозелітизм. А чому тоді його представники нахабно лізуть на чужу канонічну територію? На Закарпатті до 1946 року структур МП не існувало. У вищезгаданих селах парафіян РПЦвУ не має! Створення осередків релігійної організації, керівний центр якої знаходиться у країні агресора спричинить дестабілізацію, напруження, розкол і міжконфесійне протистояння у даних населених пунктах. Кому це потрібно? Відповідь очевидна. Сподіваюся, що борючись з коронавірусом свідомі закарпатці не прогавлять поширення іншого шкідливого вірусу, який ще можна зупинити!!! На фото: каплиця РПЦвУ в Невицькому, та будинок, придбаний монахами цієї структури у Дунковиці.

 Ось справжнє обличчя усієї московитськоі церкви. В умовах, коли світ стикнувся з найзагрозливішою пандемією останнього століття і щоденний рахунок людських смертей сягає вже тисяч, так званий «патріарх» так званої «церкви» радіє з цього приводу. На тлі того, як інші церкви намагаються у будь-який спосіб запобігти поширення коронавірусу, оголошують про готовність надати свої церкви для облаштування лікарень та прийому хворих, ФСБшна церква ереф цинічно радіє, оскільки тільки в ослабленому вірусом світі Москва має шанс зберегти хоч якійсь вплив. Певно, жодним чином не дотягуючи до рівня «технічної цивілізації», країна-агресор зможе почувати себе більш-менш вільно та розкуто лише в спустошеному пандемією світі. Ця заява яскраво висвітлює архаїчну сутність Московії, її бажання повернутися до темного середньовіччя (оскільки лише так вона буде конкурентноздатною) та демонструє презирливе ставлення до людського життя. Як казав президент цієї нешановноі держави, «бабы ещё нарожают». Гадаєте, з такими принципами цей злочинний режим, який став причиною людських страждань у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, Криму, Донбасі, Сирії тощо, заслуговує на існування?! Певно, Кирило забув, що мовиться у Священному Писанні: «Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми, і тоді віддасть кожному за ділами його» (Мф. 16:27). Переконані, що Вищий Суддя про нього не забуде...

Те, що РПЦ є не стільки релігійною організацію, скільки філією ФСБ, говорилося вже неодноразово і тільки сліпоглухонімих дивує ця теза. У свою чергу, ставлення до РПЦ як до структури, що виконує функції приватної військової компанії (ПВК), особисто у мене, виробляється саме зараз.

Багато в чому завдяки вже неприхованого втручання даної організації у внутрішні справи інших країн, в кращих традиціях приватних військових компаній. Коваленко звертає увагу на опубліковане в російських ЗМІ інтерв’ю російських силовиків (ГРУ) і, так званих, священнослужителів, щодо участі російських “батюшок” в операції по окупації півострова Крим. Так, стало відомо, що Міністерство оборони РФ, в ході окупації Криму спеціально запрошувало священиків РПЦ з материкової території РФ, в основному з Санкт-Петербурга і Підмосков’я, для надання морально-психологічного тиску на заблокованих українських військових у військових частинах, а так само поширення потрібних наративів серед населення. Зокрема, спеціально для цього був викликаний з Санкт-Петербурга отець Димитрій (в миру – Василенков), заступник голови відділу по взаємодії зі збройними силами та правоохоронними установами Санкт-Петербурзької єпархії, який зараз називає окупацію Криму – “божественним втручанням”. Факт активного застосування священнослужителів РПЦ з Росії зазначив і архієпископ Сімферопольський і Кримський ПЦУ Климент (Кущ), який звернув увагу і на те, що свиту російським священикам забезпечували так звані “козаки” з Краснодарського краю. Власне, класична схема, що набуває все більше доказів і про яку в голос говорять вже і в самій Росії. Те, що священики РПЦ є невід’ємною частиною гібридних операцій РФ, довів не тільки Крим або Донбас, де російські священики забезпечували не тільки пропагандистську обробку населення і надавали свої церкви для зберігання боєприпасів і приховування проросійських терористів, а й коректували наведення російської артилерії. Практично у всіх регіонах, де присутній геополітичний – недоімперский інтерес Кремля, РПЦ бере участь в дестабілізації суспільно-громадського, політичного та духовного життя країни. Причому, на одному рівні разом з російськими силовими структурами, зокрема – ГРУ. Яскравий тому приклад останніх днів – Чорногорія. Країна, яка відразу після виходу на шлях в боротьбі за автокефалію своєї церкви, відразу ж стала зосередженням уваги агентів ГРУ РФ і РПЦ. У прикордонні з Чорногорією райони Сербії тут же відправилися разом зі співробітниками ГРУ і найманці в рясах, а одного з таких, митрополита РПЦвУ Онуфрія, відправили безпосередньо дестабілізувати Подгорицу. Крим, Донбас, Сирія, Балкани… РПЦ грає важливу роль практично у всіх зовнішньополітичних реваншистських планах Кремля. По більшій мірі так стається, бо так само як і ГРУ і ФСБ, дана структура являє собою силовий блок особливого призначення, з такими ж самими підрозділами, як у ФСБ – ПВК «Вагнер» і МО РФ ПВК “Патріот”, які виконують місії з релігійним забарвленням. Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко