Вже третю добу Україна успішно обороняється, захищаючи свою свободу і своє майбутнє від тиранії, яку хоче нам нав’язати Путін. Про це йдеться у зверненні предстоятеля Православної Церкви України митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Ми можемо пишатися тим, що як народ гідно складаємо цей важкий іспит на громадянську і духовну зрілість, на людяність. Ми захищаємо не лише себе, але і решту Європи та весь цивілізований світ від кривавих марень очільника Росії. У цій боротьбі найкращі сини та дочки України віддають своє життя. Гинуть від рук окупантів мирні мешканці. Сьогодні, в день спільної молитви за померлих, ми згадуємо всіх, хто загинув від рук російського агресора. Царство Небесне їм, вічна пам’ять і слава! Україна і світ не забудуть злочинів, які чинили та продовжують чинити окупанти. Після перемоги обов’язково має відбутися Нюрнберг-2 над тими кремлівським злодіями, які поставили людство на межу Третьої Світової війни. В ці дні з особливою силою звучить наша молитва за Україну, за воїнів, за перемогу і мир. Ми просимо також Господнього благословення, мудрості та стійкості духу для нашого Президента Володимира Зеленського, для керівників державної та місцевої влади, для всіх, на кому лежить тягар керування у ці темні часи. Найщиріша подяка нашим дипломатам, світовому українству та всім друзям у вільному світі, хто цілодобово діє, щоби зупинити агресора і повернути мир Україні. Сьогодні узгоджені чергові кроки з посилення санкцій для Росії та надання допомоги нашій державі. Закликаю лідерів вільного світу не зупинятися, робити все нові й нові кроки, доки агресор не буде змушений припинити свій злочин. Звертаюся до нашого духовенства: там де це можливо, організуйте читання Псалтиря, акафістів, молебнів за воїнів та Україну. Нехай молитва не замовкає ані на мить. Також прошу посильно допомагати нашим військовослужбовцям, силам територіальної оборони, місцевим громадам перенести ці важкі дні. Частина України зараз перебуває під тимчасовою окупацією ворога. Тому благословляю духовенству діяти відповідно до обставин: якщо можливо – звершувати богослужіння, якщо ні – виконувати свій пастирський і громадянський обов’язок в інший спосіб. Завтра – неділя про Страшний суд. Це нагадування всім: ніхто не уникне відповідальності. Праведні отримають винагороду, а грішники – вічні муки. Борімося, бо на нашому боці правда, Господь нас нагородить перемогою! Закликаю на весь український народ, на військо, на Президента Боже благословення! Слава Ісусу Христу! Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!  

За останні тижні Кремль зібрав додатково десятки тисяч військових на кордоні з Україною. Але агресія в ході цієї майже десятирічної кампанії проти України не обмежується військовим компонентом. Росія також вчиняє кібератаки на українські урядові вебсайти, але окрім цього в неї є ще одна, менш помітна зброя – релігія. Росія керує на території Україні повністю лояльною до себе релігійною організацією, яку в принципі можна назвати «Російською Православною Церквою в Україні» (РПЦвУ). Саме завдяки цій впливовій силі Кремль вміло використовує релігійний фактор для пропагування серед українців ідей «русского мира» – доктрини, згідно з якою колишні радянські республіки нерозривно пов’язані з Москвою. Протягом десятиліть РПЦвУ мала в офіційній назві слова «Українська Православна Церква». Незважаючи на те, що на слово «українська» у назві, дана церква повністю контролюється її «материнською» організацією — Російською Православною Церквою. Навіть її статут було затверджено в Москві, а всі просування по ієрархічній ланці також мають отримати зелене світло від РПЦ. У 2018 році Верховна Рада України ухвалила закон, що зобов’язує промосковську церкву містити в назві слово «російська», щоб правдиво відображати інформацію про розташування її центру прийняття рішень. Природно, що «УПЦ» різко виступила проти цього закону, жаліючись на «переслідування». РПЦвУ прагне сіяти нестабільність і сумніви. Минулого року РПЦвУ стала одним із головних двигунів антивакцинаторського руху в Україні. У листопаді РПЦвУ підтримала акцію протесту антиваксів в Києві, в день, коли в Україні від коронавірусу померло 720 осіб. Тоді МОЗ звинуватило РПЦвУ у поширенні антивакцинаторських настроїв. Для російських спеціалістів  проповіді у церквах можуть слугувати аналогом постів у Фейсбуці, де можна поширювати шкідливі наративи. Росія грамотно визнає, що Україна є досить релігійною нацією. Нещодавнє опитування показало, що 68% українців вважають себе віруючими людьми. Водночас вплив проросійського духовенства на громадську думку залишається суттєвим. Російська церква протягом століть зберігала панівну присутність в Україні, але після того, як Росія захопила Крим у 2014 році, стався несподіваний для РФ поворот сюжету: на початку 2019 року виникла справді незалежна Православна Церква України (ПЦУ). Саме Вселенський патріарх Варфоломій, «перший серед рівних» серед лідерів світового православ’я, надав Церкві цю незалежність, поклавши край більш ніж 330-річному релігійному правлінню Росії в Україні. Це, до речі, призвело до того, що Росія розірвала відносини зі Вселенським патріархатом – ось як вибісив РПЦ такий крок Константинополя.

"Сьогодні майже 22% українців заявляють, що є частиною РПЦвУ, а майже 40% ідентифікують себе із ПЦУ. Ще близько 36% називають себе «просто православними вірянами", – розповів релігійний експерт Олександр Єфременко.

Різниця в цінностях та ідеях, які проповідують дві конкуруючі церкви, просто величезна. ПЦУ закликає своїх вірян бути справжніми патріотами України, закликаючи Росію припинити агресію та розвінчуючи пропагандистські міфи Москви. Натомість, РПЦвУ відома своєю проросійською позицією і ніколи не називала війну з Росією тим, чим вона є насправді, ховаючись за узагальненими закликами припинити так зване «братовбивство», проповідуючи «примирення», яке багато хто бачить як капітуляцією перед Росією. Проросійські священики проявляють  власне ставлення до конфлікту, відмовляючись від оспівування загиблих українських воїнів або підносячи молитви за здоров’я Володимира Путіна. Їхні храми у різні часи слугували укриттям для бойовиків російсько-окупаційних військ або складами зброї. Російська церква не визнає існування ПЦУ, називаючи сам факт її створення «розколом». За роки окупації Криму ПЦУ зазнала масових переслідувань і поступово витісняється з півострова. Із 45 парафій, що існували у 2014 році, на сьогоднішній день залишилося лише сім. Державний департамент США раніше заявив, що російська окупаційна влада жорстко обмежує релігійну свободу, фальшиво звинувачуючи  віруючих в тероризмі та захопивши собор ПЦУ в Сімферополі. Подібно до того, як російський уряд прагне перекроїти політичну карту Європи та повернути так звані «зони впливу», так і російська церква грає у довгу гру, з метою зміни балансу сил. Приховуючись за «українською» назвою своєї філії, РПЦ зберігає серйозний вплив на сотні тисяч українців. Ситуація також ставить українську владу на тонкий лід. Якщо вона надавить на церкву, вона ризикує бути звинуваченою у «порушенні релігійних свобод». Але якщо влада відступить, це підкладе ще одну бомбу уповільненої дії під фундамент державності. Мабуть, найкращий шлях у цьому випадку це пропагувати інформаційну гігієну, аби люди не попадалися на продумані пропагандистські прийоми. Ми і так бачимо достатньо підступних дій, про які варто турбуватися. Джерело: df.news

Вікторіанським Братством в результаті моніторингу Інтернет – простору підготовлено черговий матеріал про фінансові зв’язки Православної Церкви Польщи та Російської Федерації. Завдяки Лицарям Братства та небайдужих до нашої діяльності стало відомо, що протягом останніх місяців зросла дипломатична діяльність (активність) Російської Православної Церкви (РПЦ). Особливо це стосується країн, які можуть бути корисними у геополітичній грі Москви щодо України, адже ідентична ситуація була до 2014 року, у період, що передував вторгненню Росії в Крим. Однією з країн, де таку діяльність проводить РПЦ – це Польща. 10 грудня 2021 року делегація від російського «Фонду підтримки християнської культури та спадщини» під головуванням виконавчого директора Єгора Скопєнка відвідала православний жіночий монастир у Ґрабарці та монастир у селі Злєшани. Делегацію супроводжував співробітник "Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату" А. Хошев. Того ж дня митрополит Варшавський і всієї Польщі Савва  прийняв на аудієнції о. мітрата Ніколая Балашова та вищезгадану делегацію «Фонду підтримки християнської культури та спадщини» під керівництвом Скопєнка. Відомо, що Балашов є одним із найвищих чиновників Московського патріархату, та саме він отримує накази від Путіна та Мєдвєдєва. Митрополит передав вітання Кирилу та Іларіону, «висловивши своє задоволення успішним ходом роботи, проведеної за допомогою Фонду» (йдеться про дизайн інтер’єру сучасної варшавської церкви, яку напередодні відвідала російська делегація). Наступного дня делегація фонду Скопєнка відвідала Білостоцько-Ґданську єпархію Польської православної церкви. Архієпископ Білостоцький і Ґданський Якуб тепло привітав гостей із Росії та запросив їх на обід у свою резиденцію в Білостоці. Ні Білостоцько-Ґданська єпархія, ні Польська автокефальна православна церква заздалегідь не повідомляли про жодну з цих грудневих зустрічей. У візитах росіян до Польщі не було б нічого надзвичайного, якби не два факти: Перший – перебування в Польщі Балашова та Хошева від дипломатії Московського патріархату та Скопєнка з «Фонду підтримки культури та християнської спадщини», що є частиною будівництва релігійної «м’якої сили» з боку Кремля в стратегічних для Москви регіонах. Особливо в часи, коли Росія готується вдертися в Україну чи шантажувати світ таким нападом. Другий факт – фонд Скопєнка заснований та фінансується "Росатомом". Це російська корпорація, заснована у 2007 році безпосередньо Путіним, що спеціалізується окрім питань ядерного напряму і на питаннях безпеки, оборони та діяльності спецслужб РФ. Саме з «Росатому» до ФСБ постачали полоній, з допомогою якого було вбито Алєксандра Літвінєнка. Після візиту росіян до Польщі в грудні в українських ЗМІ з’явилася інформація, що «Фонд підтримки християнської культури та спадщини» надав Польській православній церкві великі кошти (понад мільйон євро). Наші джерела не отримали жодного коментаря від митрополита Савви, а Білостоцько-Ґданська єпархія спростувала отримання коштів. У квітні 2021 року російське державне телебачення показало документальний фільм про Польську православну церкву. Головним оповідачем у фільмі є вищезгаданий митрополит Варшавський і всієї Польщі архієпископ Савва. Вікторіанське Братство нагадує, що, на жаль, серед тих, хто не визнає ПЦУ, є Польська православна церква, яка однозначно стоїть на боці Московського патріархату. Крім того, згідно з файлами Інституту національної пам’яті Польщі можна дізнатися, що архієпископ Савва, який є очільником Польської православної церкви, був зареєстрований у 1966 році як таємний співробітник Служби безпеки Польської Народної Республіки (СБ ПНР) під псевдонімом «Юрек» та працював там до кінця 1980-х років. Історики Кшиштоф Сихович та Маріуш Кшиштофіньський стверджують, що «Юрек» використовувався для зменшення впливу політичної опозиції ПНР на послідовників Православної церкви. Митрополит надавав СБ ПНР інформацію із засідань Всесвітньої ради церков у ПНР, пропонував усунення інших православних єпископів із посад заради власної вигоди. Савва був першокласним джерелом інформації, що дозволило Службі безпеки ПНР контролювати релігійне середовище. На прохання СБ ПНР «Юрек» також встановлював зв’язки між православними студентами «з людьми білоруського та українського походження, що представляли націоналістичні течії».

Відстежуючи події у церковному світі України, ми оцінили можливі загрози та вирішили приділити більше уваги осередкам РПЦ у Закарпатті, зокрема Хустській і Виноградівській єпархії так званої УПЦ МП (по факту РПЦ), яка не перший рік викликає у нас глибоке занепокоєння. Через власні джерела, поспілкувавшись із місцевими парафіями, ми встановили, що Хустська єпархія на чолі з її керуючим митрополитом Марком (в миру Петровцій Микола Іванович) активно працює проти Православної Церкви України. Якщо коротко про митрополита Марка, то все стає зрозуміло. Народився 6 грудня 1951 року у закарпатському селі Заднєє (сьогодні Приборжавське). Дитинство. Проходження строкової служби у радянській армії. Навчання у славнозвісній КГБ-духовній семінарії у Москві, потім випуск із духовної академії та призначення у церковний прихід. Кар’єрне зростання та декілька переїздів по світу. Пройшовши посаду єпископа Аргентинського і Південноамериканського, митрополит у лютому 2007 році повертається на Батьківщину… Вже тут, як то кажуть, відчувши себе «як у дома», митрополит Марк розпочав відпрацьовувати усе те, що йому втлумачили в голову московські наставники. Ми виявили, що Марк має статус постійного члена Межсоборного присутствия Русской православной церкви. За свої заслуги перед Російською Федерацією та церквою Московського патріархату був нагороджений наступними державними нагородами РФ: - «за особливі заслуги у зміцнені дружби і співпраці між народами» - орденом Дружби (2000 рік); - «за миссионерское и просветительское служение» - орденом Російської православної церкви - святителя Інокентія (першим та другим ступенем у 2012 та 2016 році відповідно). Припускаємо, що отримання таких високих нагород свідчить про гідно оцінені зусилля Марка у посиленні впливу РПЦ на території Закарпаття, а також є свідченням того, що Хустський митрополит працює явно не в інтересах вірян України. За результатами прискіпливого вивчення діяльності єпархії нашу увагу привернув й перший заступник митрополита Марка - вікарій єпархії єпископ Угольський Симеон (в миру Голубка Степан Михайлович). Єпископ Угольський Симеон активно підтримує свого «боса». Швидше за все, за вказівкою із Москви вони разом працюють на протидію можливому визнанню Румунською Православною Церквою нашої Православної Церкви України. Використовуючи власні дружні контакти, єпископ Симеон на досить високому рівні приймає участь у різних заходах, зокрема, зустрічається зі священниками з Румунії. Перший відомий нами випадок мав місце у вересні 2021 року, коли вікарій очолив святкове богослужіння на честь святого Йосипа Мараморошського у соборі Архістратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних (розташованому у н.п. Солотвино). На співслужіння йому прибув єпископ Румунської Православної Церкви ієрарх Румунської Православної Церкви єпископ Сату-Марський Тимофій. На завершення, «на знак вдячності за радість служіння та братерського спілкування», єпископ Симеон подарував гостю спеціально написану ікону із зображенням преподобного Олексія Карпаторуського сповідника та преподобного Іова Угольського. В свою чергу, Єпископ Тимофій подарував владиці Симеону архієрейську палицю, яка у релігійному середовищі є символом поваги. Незабаром, у листопаді того ж року в зазначеному соборі вже разом із митрополитом Марком, який очолив Святкову Літургію, було проведено спільне богослужіння із запрошеним напередодні єпископом Румунської Православної Церкви Мараморошським та Сату-Марським Іустином (Ходя). З цього приводу люди подейкують, що під час спільних богослужінь Марк та Симеон розповідали, що Православна Церква України – це «розкольники». Зі слів місцевої пастви, в ході своїх проповідей Марк спільно із Симеоном наголошували і наголошують, щоб віряни не переходити до її лона. Ми заявляємо, що загравання з румунськими священиками підриває статус офіційно визнаної та єдиної Помісної Православної Церкви в Україні. Подібні контакти митрополита Марка та його «правої руки» Симеона, безперечно, завдають нашій Церкві значну шкоду, перешкоджають її становленню та визнанню іншими православними церквами. Ще один доволі цікавий факт, на який ми натрапили, пов’язаний із родичем Симеона. Його молодший брат - Парамон Голубка (в миру Голубка Федір Михайлович) - впливовий архієрей РПЦ – вікарій патріарха Московського і всієї Русі, намісник Троїце-Сергієвої Лаври (найбільшого чоловічого монастиря в РФ, що у Сергієвому Посаді Московської області). Небайдужі люди підказали нам, що він часто приїжджає до Закарпаття.  Було й таке, що Парамон Голубка приймав участь у богослужіннях, де засуджував автокефальність Української Помісної Церкви, називавши її «розкольницької церквою». Отже, в черговий раз переконуємося, що «щупальця» Кремля широко розкинуті в  українському духовному середовищі. Тільки спільна боротьба та об’єднання вірних прихильників Православної Церкви України наблизять нас до омріяного очищення нашої території від таких осіб, як митрополит Марк та  його найближчий поплічник Симеон. Сильно не помилимося, якщо скажемо, що вони обидва відпрацьовують російські гроші на нашій землі, діють на догоду Москві та різними методами посилюють вплив РПЦ на території Закарпаття. Оскільки Марк вже удостоївся «честі»  потрапити до бази даних «Миротворець», ми, зі свого боку, із великою радістю та втіхою запрошуємо його та Симеона до нашого "Паноптикум". Там їм і місце!!!