Отримавши велику кількість відгуків щодо нашої останньої статті, Вікторіанським братством підготовлено для Вас основні поради на які потрібно завжди звертати увагу, щоб захистити себе та не бути обдуреним. Тому, декілька порад для вірян усіх конфесій:

1. Завжди перевіряйте посвідчення священнослужителя. Будь-яка єпархія видає посвідчення священику тільки на один рік.
2. Архієрейське благословення на збір пожертв видається теж на певний час (до року). Грамота має бути надрукована на єпархіальному бланку, на якому вказана адреса єпархіального управління з номером телефону. Також, мають бути вказані реквізити єпархіального управління, мокра печатка єпархіального управління, або архієрея з його підписом.
3. Якщо пожертва збирається на будівництво храму, Вам потрібно переконатися в наявності наступних документів: копія проекту храму, копія посвідчення релігійної громади, що будує храм, витяг із протоколу загальних зборів громади, що саме дана особа уповноважена збирати пожертви на будівництво.
4. Якщо пожертва збирається на монастир, то представник має при собі мати – архієрейську грамоту, благословення настоятеля монастиря на офіційному бланку монастиря.

Але, найголовніше, не полінуйтеся зателефонувати до даної релігійної організації та переконатися, що Вас не обманюють. Також, ви можете помітити, що збирачі пожертв приймають пожертви на молитву... Так ось! Замовляйте молитву у храмі або у священників котрих ви знаєте..., або як казав один мудрий священник: «Маєш язик? Горло? Молися сам!». Жартую! Друзі пам'ятайте обдуреним стає тільки той, хто хоче щоб його обдурили! Наше братство й надалі буде відслідковувати цю проблему. Наші Пріорства в інших областях України проведуть аналогічну роботу, про результати якої, Ви зможете побачити у наших статтях. В подальшому ми будемо вдаватися не тільки до спостережень, а діяти набагато рішучіше... Ми не дозволимо заплямувати авторитет Церкви, і не зупинимося ні перед чим.

         Будьте обережні та пильні! Господь завжди з нами!

Вікторіанським братством в результаті моніторингу Інтернет-простору було знайдено інформацію про те, що Московський патріарх Кирило під час проповіді у Храмі Христа Спасителя 27 вересня 2021 року на свято Воздвиження Хреста Господнього  заявив, що Вселенський патріарх Варфоломій впав у розкол. Про це очільник РПЦ сказав під час нагородження працівників Відділу закордонних церковних зв’язків Російської православної церкви, до сфери відповідальності яких якраз і належала протидія томосу та втриманню України у сфері впливу Москви. Тобто це не обмовка, а свідома заява для активної цільової аудиторії.

До речі, це вперше з вуст Московського патріарха Кирила звучить фраза, що Вселенський патріарх Варфоломій «розкольник». Раніше очільник РПЦ не дозволяв собі таких різких заяв, а такі випади могли демонструвати лише анонімні телеграм-канали чи придворні церковні пропагандисти. Все це вкладається в логіку підготовки Московської патріархії до проголошення анафеми Вселенському патріарху як помсти за те, що він надав томос Православній церкві України. Однак у підготовці звинувачень, як завжди, цікава аргументація, адже сам по собі процес надання автокефалії ніяким чином не регламентований канонами, будь-які загальні звинувачення Варфоломія в порушенні канонів були не більш ніж пафосними речами, без реального змісту. При звинуваченнях Вселенського патріарха у розколі найчастіше наводять таку аргументацію: «той, хто співслужив з розкольником, сам стає розкольником». Насправді ж це парафраз 10-го Апостольського правила та другого канону Антіохійського собору і дев’ятого канону Карфагенського собору, які складають корпус канонічного права. Тобто по-суті, це така собі теорія п’яти рукостискань по-православному. Якщо Варфоломій співслужив з розкольниками, то і сам став розкольником. Тобто за логікою Москви, починаючи з 6 січня 2019 року він «розкольник», бо співслужив літургію з главою ПЦУ митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. Насправді ж, Вселенський патріарх Варфоломій, вочевидь, готувався до протидії з боку Москви та ретельно вивчав можливість розв’язання українського церковного питання, перед власне самим розв’язанням. Константинопольський патріархат перед тим, як визнавати УПЦ КП та УАПЦ, відновив власну юрисдикцію над Українським Православ’ям – Київською митрополією, а вже потім, на підставі 9 та 17 канонів ІV Вселенського собору, які надають виключне право Константинопольському патріархові бути найвищою апеляційною інстанцією, реабілітував тих, хто не мав церковного спілкування. До речі, Москва ніколи не заперечувала цього права Константинополя. Ба більше, під час церковної кризи в XVII столітті, пов’язаної з реформами патріарха Никона (1605–1681), московити звернулися саме до Константинопольського патріарха, як найвищої інстанції, і він, разом з іншими патріархами, прибув до Москви для вирішення розколу. Чомусь тоді ніхто не казав про «втручання у справи іншої помісної церкви». Тому дуже дивно, що нині хтось каже, що Вселенський патріарх, надавши автокефалію частині своєї церкви, втрутився у справи іншої помісної церкви.

Вікторіанське братство протягом тривалого часу проводило аналітику наступної проблематики. Таким чином, для наших читачів ми підготували цікавий матеріал про те, що РПЦ взялася за створення паралельної структури на чужій для себе канонічній території Олександрійського Патріархату. Цей намір Данилового монастиря оформлений у журналі №61 засідання Синоду РПЦ від 24 вересня цього року, пише на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook релігійний експерт Олександр Єфременко. Це історія, аналітика та інсайди агресивних методів РПЦ по відношенню до Олександрійської Церкви. Проте подібні сценарії РПЦ мають місце й в інших Помісних Церквах. Створенням паралельної структури на канонічній території Олександрійської Церкви РПЦ почала займатися відразу після визнання Олександрійським патріархом Феодором автокефалії ПЦУ та поминання її предстоятеля — Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія. З кінця 2019 року по вересень 2020 року РПЦ через Відділ зовнішньо церковних відносин (ВЗЦВ) та МЗС РФ вивчав настрої духовенства та шукав можливості для підбурення священнослужителів Олександрійського Патріархату проти свого предстоятеля. Курував це питання у РПЦ архієпископ Лєонід, заступник голови ВЗЦВ Іларіона (Алфеєва). У вересні 2020 року Москву таємно відвідали три священники з Кенії, які публічно очолили бунт проти патріарха Феодора, для подальших кроків у протистоянні своєму предстоятелю на догоду інтересам Москви. Подейкують, що ці священнослужителі отримали свої 30 срібників за службу РПЦ. Враховуючи скрутне становище парафій у регіоні, які по факту є дотаційними, РПЦ розпочала фінансування всіх священників Олександрійського Патріархату, які виступили проти свого предстоятеля. На початку листопада 2020 року архієпископ Лєонід заявив, що в РПЦ розглядають варіанти прийняття в клір сотень священнослужителів Олександрійського Патріархату, що підтверджує домовленість з лідерами заколоту. Вже тоді у РПЦ розуміли утопічність плану створення паралельної структури на чужій канонічній території:

• адресна доставка коштів не зажди доходила до адресата, а губилася поміж посередників;
• надвеликі і нераціональні (навіть для РПЦ) фінансові витрати — власного ресурсу РПЦ не вистачить на цю ситуативну авантюру на тривалий час;
• відсутність надійного лідера, який би підписався під ситуативною авантюрою;
• відраза та осудження підступних дій РПЦ в інших Помісних Церквах;
• створена альтернативна еклезіологічна реальність (дії на чужій канонічні території) РПЦ гратиме проти самої ж РПЦ;
• втрата підтримки навіть серед прихильників в інших Помісних Церквах.

У РПЦ сподівалися, що цей ситуативний план «грання мускулами» змусить патріарха Феодора змінити своє рішення. Це супроводжувалося потужною інформаційною кампанією, щоб ефект був більшим. Публічно збирали кошти на підтримку «канонічних бунтарів» та пропонували з позиції сили домовитися про «відкат назад у визнанні ПЦУ» з патріархом Феодором «не безкоштовно». Учора РПЦ все ж офіційно оформила перший крок авантюри зі постворення паралельної структурі на канонічні території Олександрійського Патріархату. Його метою є підвищення ставок для того, щоб патріарх осудив Вселенського патріарха Варфоломія та скасував визнання автокефалії ПЦУ, завдяки чому РПЦ хоче отримати чергові бали у спробах перейняти першість у Православ’ї. Звичайно, це приправлено в РПЦ тезами про боротьбу «чистоту віри» та «єдиноканонічність». Ми впевнені, що утопічний і завідомо провальний план РПЦ завершиться пшиком. Надто далеко і надто затратною буде паралельна структура в Африці. Оформивши таку структуру на зрадниках далеко не зайдеш — і це в РПЦ розуміють. Максимум, що можуть у РПЦ — створювати інформаційними інструментами «враження розділення» і шантажувати Вселенське Православ’я. Але по факту паралельна структура на чужій канонічні території потопить залишки авторитету РПЦ на міжцерковному рівні.

Вікторіанське братство повідомляє, що Управління Чернігівської єпархії РПЦвУ опублікувало заяву через те, що на ворота кафедрального собору і монастиря РПЦвУ 16 вересня приклеїли наліпки із надписом «Єлецький Успенський монастир … УПЦ Московського Патріархату Російської Федерації». Попри те, що Російська Православна Церква в Україні згідно із законом має вказувати в своїй назві приналежність до керівного центру, який знаходиться в Москві, вони назвали це «провокацією», яка має на меті «дискредитацію» їх Церкви. Наклейки також містили герб Московського патріарха Кіріла (Гундяєва) та посилання на 12 статтю Закону України про свободу совісті та релігійні організації (про унормування назви релігійних організацій із керівним центром за межами України). У Московському патріархаті вважають «дезінформацією», таке народне уточнення їхнього керівного центру, що знаходиться в Москві. Згідно зі статутом РПЦвУ, вони мають виконувати всі рішення всіх Помісних і Архієрейських соборів Московського патріархату, які проводяться в Москві. Найближчим часом РПЦ скличе Архієрейський собор, де буде чинити нові наклепи на Вселенського патріарха Варфоломія та на Православну Церкву України.